Знайомимося з цікавою професією. Чізмонгер — це той, хто продає сир.

Разом з сирною екcперткою Оксаною Черновою розбираємось, хто такий спеціаліст чізмонгер та чому саме ця професія так актуальна для української сирної культури сьогодні

Нещодавно вийшла книга чізмонгера з Британії Неда Палмера, де він розповідає про історію походження відомих ірландських і британських сирів, особливості їх виробництва, і навіть рекомендує способи подачі і поєднань. Але, якщо дивитися вглиб, це книга дещо більше для тих, хто пов’язаний з сиром і дуже актуальна для України. Вона відкриває певне прозріння на більшу частину задокументованої історії становлення і часів занепаду сироваріння, а також мистецтво продажу сиру.

У нас такий термін як чізмонгер не є поширеним. Дослівно його переклад означає — продавець сиру. 

В Європі та й у світі загалом, в спеціалізованих сирних магазинах, є такий фахівець, що не просто продає сир: 

  • він ретельно вибирає і відбирає їх для сирного простору;
  • відповідально стежить за зберіганням, згідно з правилами кожної категорії;
  • креативно підходить до подачі і презентації для клієнта;
  • чітко знає якими смаковими особливостями повинен володіти сир з певного регіону;
  • які зовнішні і ароматичні характеристики притаманні традиційним сирів.
  • відразу бачить дефекти і можливості їх застереження.

Тобто завідує повним циклом життя продукту, чітко розуміючи, що таке якісний сир. 

Саме чізмонгер впливає на те, щоб кожен гість отримав особливу увагу, цікаву і корисну інформацію. А головне, щоб всі залишилися задоволеними, і пішли з улюбленим сиром. Як правило, до таких фахівців завжди повертаються і довіряють у виборі. Вони дуже натхненно розповідають про сири, дають спробувати все-все. З ними дуже легко і душевно. 

Чому професія так важлива для тих, хто працює з сиром? 

Розповім докладніше на прикладі книги. До тих пір, поки в Британії не з’явився продавець сиру, були помітні злети і падіння в розвитку їх сирної культури. Губився смак класичних і традиційних сирів. Адже кожен виробник займався своїм продуктом і своєї рецептурою. При цьому пропадав зв’язок між тим, чого хоче покупець, і тим, що виробляє сировар. Губилося поняття смаку і якості. Тому що саме чізмонгер був і є провідником, який відчуває і приймає зворотний зв’язок і потреби сирних любителів, надихає маленьких виробників сиру на створення нових витворів. Він повинен розбиратися в особливостях сирів з різних регіонів і точно знати, який істинний смак у традиційних сирів різних видів. 

Все в цій книзі десь нагадує сьогоднішнє становлення українського сироваріння. Але ж краще все-таки вчитися на помилках інших, або хоча б з меншими втратами здійснювати свої. 

Моє справжнє бажання, щоб професія «чізмонгера» розвивалася і в нас. Не кожна людина може подати і презентувати продукт так, щоб закохати в нього. І при цьому вгадати, чи буде продукт актуальним і популярним серед любителів сиру. Це одна з основних задач, яку я собі поставила — закохувати людей в сир і навчити відчувати всю його смакову гаму. 

Щиро сподіваюся, що з кожним днем моїх однодумців ставатиме все більше. Що їх віра в продукт і бажання розвиватися в напрямку роботи з сиром об’єднає нас однією професійною дорогою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *